Себе по куточках, зберу по шматочку,
в розніжений ранок свій сон відпущу…
І сповідь рядочком, на чистім листочку,
змістом новими натщесерце вгощу.
Наповню настою цілющого келих,
Із вірою щирою в завтрашній день.
В приправу добавлю ряд ноток веселих,
та вкину на смак, десь на дно, одкровень…
Відкрию душі своїй навстіж фіранку,
щоб променів сонця впустила без меж…
У вИбійці з квітів, тоненьким серпанком,
її уберу, замість всяких одеж.
Росою умию, в молитвах прикрию…
І в посмішці хай весь поміститься день.
Щось зовсім нове десь для себе відкрию
у вирі бажань і чудових ідей…
Себе по куточках, зберу по шматочку…
І дякую Богу, що йду в новий день…
[i]ВИ́́БІЙКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва; спосіб створення вибивних тканин; тканина з візерунком.
[/i]
07.02.2023
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2023
автор: Любов Таборовець