Величний Час.
Руйнується Істота.
Лишає Нашу Землю віч-на-віч
із Цілим Людом.
Її б'є корч, хвороба чорна.
Істота кривиться, плює піно́ю.
Криваві сльози йдуть з її очей.
Очей сліпих, гнилих, паскудних.
Єдина мить і вже шумить псалом,
і поминальна пісня лунає
над могилою з червоного граніту,
де дух Істоти.
Червивий, зтрухлявілий дух - століття,
як смердить над Вольним Світом.
Величний Час.
Доба звитяги.
Пора для Но́вої Зорі.
Пора для Вікової Слави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2023
автор: Іво Каценбук