***
Здуває спомин неважливий,
Вмовляє ум.
І сам не знає, куди лине,
Незримий струм.
***
Схопити сам себе бажає
За хвіст тугий.
Мандрівників січе без жалю
За подум : «Згинь!».
***
Кидає сніг дахам і стежкам
Знайомих сіл.
Туди, де кум необережний
В замет присів.
***
Одне спасіння простолюду
Від хуртовин.
Підняти чарки з тостом «Будьмо!»
Про все один.
***
Віконця блимають вогнями,
Повітря хід.
Козацька мати йде зі снами
Світанку від.
***
Борвій по маківках соснових
Понісся геть
Життя-гончар кладе основу
На круговерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: Олесь Ефіменко