Коли маленький він-в батьківських чоботях
Ворушить паличку в ріллі зволоженій,
А потім човгає (в руках торбиночка)
До лісу темного шукати жолуді...
Уважно дивиться,очима Божими-
Кого по матері...кому лиш трішечки
В долоні радості на день наміряє.
Не справжнім бачиться отим зневіреним...
Та Бог не бавиться,бо він не мотанка!
З соломи зроблена. І в цьому істина!
Він знов опаришів до долу випустить
Туди де ранком вже рілля поділена.
Можливо виживуть і...в гній розплодяться?-
І нагромадяться і познаходяться...
030233
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2023
автор: bloodredthorn