Конфуцій

почни  шукати  з  себе!  -  чи  знайдеш!?  -
ліхтар  що  не  горить…труна…відкриті  двері,
можливо  в  сінях,-  це  суцільний  треш…
фіранкою  прикритий  з  конопель,
щоб  не  закреслити  безжально  у  етері  
світ  білий  знов  крізь  запотіле  скло
глевким  життя,  що  сунеться  в  тунель…

із  гавані  де  зупинився  час  
й  моїх  слідів  немає  вже  давно  
не  грає  джаз,а  де  панує  сказ...
в  напівпустому  глечику  не  мед,
а  перетравлене  на  оцет  зле  вино,
як  скалки  з  пам’яті  дитинства  що  із  дна  
назовні  витискає  архімед.

й  скелети  падають  із  шафи  горілиць  
з  полиць  між  книжками,  де  поруч  із  совком  
Конфуцій    моститься  між  чорних  блискавиць,  
коня  червоного  ганяючи  вздовж  вирви,
який  шукає  воду  з  їздоком
між  схилами    у  гострому  камінні  
аби    відмитися…    

010223

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: bloodredthorn