Прийшов у село й на дерева напнув
свій плащ повновладний жовтень.
Природа дрімає... Я ж вийшов зі сну
в одне з чергових оговтань.
Горіх із листви та нічних шарудінь
прослав під ногами ковдру.
Згасає пора для збирання плодів.
Пора холодів надходить.
Багряний, лимонний, легкий помаранч
й хати поміж них, – мов кості,
біліють, в одне з чергових помирань
природи, в якій ми – гості.
Та бабине літо відлунням тепла
ще гріє жовтневий вечір.
Ця музика степу текла б і текла,
і шурхіт з дерев – на плечі...
Зітхає димами осінніх багать
бадилля сільське і листя.
Частіш починає в серця набігать
небесний свинець імлистий.
За кілька мигтінь скине плащ листопад,
оголить дерев скелети.
Та грає ще гранню янтарний* топаз, –
мій жовтень в стрімкій кареті.
© Сашко Обрій.
* На сьогоднішній день ми маємо позначення смоли органічного походження, виражене словом «янтарь» — російською мовою, тоді як в українській мові мають право на існування обидва позначення — «янтар» і «бурштин», оскільки, згідно з авторитетними джерелами, ці слова є синонімами.
27.10.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2023
автор: Олександр Обрій