Ні не наснилось, не намріялось мені,
Згадалися солені океанські ночі, дні...
Щем серця, спогад за роками…
Ніби стерно торкаю знов руками,
Знайомими зірками курс звіряю,
Ночей долаючи бурхливу далину
Сирен спів чую з островів туманів,
Оманливу і вбивчу їх ману…
Живий є, мертвий і той хто в морі
Блукає у вселенському просторі...
Але пора скінчилась “одисей”,
Знов відродився, до землі приріс,
Із лабіринтів вийшов, як Тесей,
Дороговказну нитку Аріадни ніс…
Та думка ще над хвилями летить,
Але як спогад і лиш на мить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Ivan Kushnir-Adeline