У хаті густо баговиння.
То берці, в суглинках наскрізь,
Принишкли, ніби справді винні,
Що смуток рудкою поліз.
Крізь сльози глину замітаю,
Збираю в пуделко старе
Дещицю пекла, жменю раю,
Бо це ніхто не відбере.
Хто я? як звати? скільки років?
Причинна… голема ліплю
Із глини, із минулих кроків,
Що десь загрузли у ріллю.
На помсту велетня відправлю,
Як стрілки схрестять дзиґарі.
Сама – на плаху – до шпиталю,
Коли дозволять «нагорі».
Хоч вийти! Та хоча б дихнути
На повну! З берцями в багні
Прошкую у свою покуту
Жінками, що живуть в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2023
автор: Нея