Заплакало небо ,здригнулась земля,
Гуркіт і крик звідусюди .
Ракети руйнують вкраїнські міста,
Гинуть невиннії люди .
Свято Василя, старий новий рік,
Родина в сімейному колі,
Та раптом ракети нежданий приліт,
Стогін не людський від болі.
Сьогодні дісталось будинку в Дніпрі,
Жили там мирнії люди ,
Хто розмовляв, сміялись котрі,
Не знали що зараз тут буде.
Раптом попадали стіни і дах ,
Крики і скрегіт заліза,
Уламки бетону ,хаос і страх,
Всюди із диму завіса.
Мамо, десь чути дитина кричить,
Хтось допомоги благає,
Стогін повсюди ,там хтось лежить,
Хтось у кутку помирає.
Що ж це ти робиш ,проклята Москва,
Нелюди в людській подобі.
Невже москалюги в вас серця нема
Хто вас носив у утробі ?
Скільки забрали ви людських життів,
Скільки ви долей зламали,
Сотні дітей і ще сотні батьків
Всіх вас давно вже прокляли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2023
автор: Іван Мотрюк