Що пам'ятається з дитинства,
Оте найперше, там на дні,
Чому і що закарбувалось
В глибинах пам'яті мені?
Як це не дивно, не родина,
А мій близький сусід Василь,
Його вусатий дід на лавці,
На голові з соломи бриль.
Від брами пхаєм триколісний
Маленький ровер раз-по-раз,
А до трусів шлейка пришита
Через плече в обох у нас.
Потім мандруєм в кукурудзі
Такій високій і густій,
Малими разом десь бредЕмо
У світ лиш нам відомий - свій.
Як палками труси з шлейкАми
Запхали в фОсі у багно...
Скажіть, чому все ж залишилось
У пам'яті саме воно?
Оте найперше спілкування
Там на подвір'ї в Василя,
Від тих подій уже роками
І вічністю нас відділя.
Ти залишився молодим,
Ще сорока навіть не бУло,
І дальше я пішов один
Та втрату все нутро відчуло...
Приходжу там, де вічний спОкій,
Дивлюсь у очі кам'яні
І дякую, що хоч недовго,
Та справжнім другом був мені.
08.07.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2023
автор: Олекса Терен