буває так важко збагнути: це гра чи бравада,
невже лицедію змінитись ніщо не завадить?
майстерно зіграє спектаклі, психози, розпусти,
то звіром учепиться, ікла згризе, то відпустить.
він часом, як літнє осоння спекотно-ласкаве,
неначе нагрітий у турці, із присмаком кави.
він — сонце, яке міріади жарин дає світу
чи бусол, що манить у теплі краї полетіти.
аж раптом — гроза, розриває страшна блискавиця,
і вже він лютує, морозом щипає, іскриться.
боїшся підходити, груднем пронизує шати.
"піти, почекати до червня чи тут залишатись?"
кади фіміами, кохай його, крихітко, вперто,
допоки відкриється, стане нагим і відвертим.
допоки ти не розгадаєш Пандору й енігми,
допоки горить, дотліває чи навіть остигне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2023
автор: Anastasiiith