ПОКЛИЧ У ЗОРЯНУ НІЧ

Я  не  можу  тебе  забути
І  наш  казковий  зоряний  вечір.
Я,  хочу  той  час  повернути
Як  ласкав  цілунком  твої  плечі.

Ти,  поклич  в  зоряну  ніч  мене
Там  ,де  цвітуть  цвіт  липи  духмяно.
Насіє  зір-  небо  осяйне,
Щоб  купатись  в  пахощах-  кохана.

О,  Дозволь  обняти  до  себе
О,  дозволь  коханою  назвати.
І  від  щастя    в  небо  злітати
Солод  твої  уста  цілувати.

О,  поглянь,  яка  зоряна  ніч!
Ми,  як  два  лебеді  у  польоті.
Я  зіп'ю  твою  любов  із  віч,
Щоб  співати  у  високій  ноті.

Я  тебе  так  люблю,  кохаю!
Без  тебе  не  уявляю  життя.
З  тобою  до  зірок  злітаю
Ти  моя  мрія  -життя  -вишиття.

На  волоссі  зоряна  вуаль
Заховала    у  душі  свій  смуток.
Те,  що  не  збулось  мені  ,так  жаль
Плету  вінок  пісень  з  незабудок.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2023
автор: Чайківчанка