З розбігу у дитинство босоноге
Занурилась під сотні теплих дум.
Там, за селом, дрімали дві дороги –
З бабусею за руку ними йду.
За обрій, розімлілий сіножаттю,
Сором’язливо сонця край сідав.
Ходили поруч бусоли цибаті,
а соловейки тьохкали в садах.
Чи думали тоді про нас, бабусю?
Чи щось згадалось власне, молоде?
Та я до тих доріг щораз тулюся,
Де мудрість Ваша стежкою веде.
Бо захід сонця неповторно-ніжний
і два шляхи – дитинства вартові.
Здається, що біжать дитячі ніжки
В козельково-ромашковій траві…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Білоозерянська Чайка