Не пишеться нічого і не пишеться
Напевне закінчилися чорнила
Бо я сито з терпких почуттів
Що просіює щастя ретельно...
Як приймати цю чорну реальність?
Надто часто питаєш у мене
Любиш сонце, яким я була
Моє ж завтра сумнівно гірке...
Й не зізнатись у цьому нікому
Я ж твої надміцні батарейки
Я ж всміхаюсь тобі з нелюбові
Звичка міцно вчепилась причепом
Починати всі ранки із кави
Де страх болю відкрити нове
Не так вже й гірко_ сонце сяє,
Та не гріє,
як і глибоко твоє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Квітка))