В повітрі танцюють, кружляють сніжинки.
Рухома, в мереживі, біла вуаль.
Зникають поволі останні стежинки.
Зростає чимдуж завірюха, на жаль.
А вітер тріпоче, дерева в поклоні.
Оголені віти схиляються вниз.
Неначе розкриті зненацька долоні.
Такий черговий був Небесний сюрприз.
…Різдво наближається: вітер вщухає.
Для першої зірки відкритий вже шлях.
Вечерю до рідних нести поспішає
Дівчатко із вогником щирим в очах.
«Ми з мамою вранці пекли пиріжечки!
Скуштуй їх, будь ласка, бо дуже смачні.
А ось ще дарунок: корисний, доречний.
Рожеву хустинку вдягнеш навесні!»
І враз потеплішало, радість на серці.
Чудова Різдвяна усміхнена мить!
Відкриймо ж до світу чарівного дверці.
Нехай же ніколи душа не болить,
Іскринка добра не згасає, горить.
06.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2023
автор: Вікторія Лимар