Тебе зустріла… відходила зима,
Деінде в краплях, сонячне вітання,
Сіріли ранки. Господарка імла,
Вбирала в себе, смуток від прощання.
Вогнить проміння, сяє веселково,
Кольори ніжні, чаріні, як у снах,
Блідли стежки, вмлівали поступово,
Серце втішалось, на порозі весна.
Я зустрічала… несла любов світлу,
Ранком ясним й вечірньою порою,
Назавжди разом, хоч і на край світу,
Крізь вогонь й воду, пішла би з тобою.
Мороз відходив. Криштальні озерця,
Ховав з уламками у тихих струмках,
Ти ж, як весна, підкравсь до мого серця,
Чомусь сумління, в павутинних думках.
На жаль так сталося, не до сюрпризів,
Раптово зник, як швидкий потяг у даль,
Я загубилась, посеред пейзажів,
Печаль розвіював вітерець - скрипаль.
Мабуть зарано, я весну зустріла,
Мов вічний айсберг, тебе не розтопить,
Але оману пережить зуміла,
Хоч і бентежила... та прекрасна мить,
Струмки весняні, все в них змогла втопить.
(Вірш до картини)
05.01.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2023
автор: Ніна Незламна