У вічну даль ідуть наші сини

Горить  душа,  прямують  наші  сльози,
У  вічну  даль  ідуть  наші  сини.
Такі  тяжкі  були  у  них  дороги,
У  нашій  пам'яті  живими  ви.

Були  і  є  із  вами  нездоланні,
Не  вдасться  ворогу  перемогти.
Щира  душа  і  воля  в  нас  незламна,
Й  Україна  -  весняної  краси.

Були  завжди  завзяті  й  працьовиті,
Бо  з  ворогом  не  порівняти.
Коли  підда́ли,  в  них  щасливі  миті,
Біду  зазнала  Україна  -    мати.

Хто  зміг  дозволити  на  нашу  землю,
Забирайтесь,  прокляті  вороги.
Немає  для  вас  світла,  буде  темно.
Того  бажали  нам  бездарні  ви.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Валентина Ярошенко