Дівчинка, яка у п'ять років плакала, бо вважала, що люди живуть рівно до ста і їй залишається лише дев'яносто п'ять, а це мало!
Дівчинка, яка міряла свій зріст на одвірку батьківської квартири і непомітно ставала навшпиньки, щоб тато сказав: "О! А ти підросла!"
Дівчинка, яка в п'ятнадцять років стояла на даху чотирнадцятиповерхового будинку і дивилася в очі прірві, бо однокласник посміявся з її цибатих ніг.
А потім зробила крок назад і вважала себе боягузкою.
Та дівчинка виросла. І зараз, коли війна, а їй тридцять п'ять, вона розказує своєму п'ятирічному синові, що з ним нічого поганого не станеться, адже всі люди живуть до ста років.
А ті, хто пішли раніше, вони обов'язково повернуться. І плаче потайки, бо знову дивиться в очі прірві, і боїться сказали дитині правду, що їх залишилося лише двоє з усієї родини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2023
автор: макарчук