Привіт... Я гарну зіроньку побачив із окопів - то для тебе!
Нажаль не можу тобі більшого, наразі, дарувати... Я далеко...
Усе, що можу зараз я - це мріяти що поруч ти, дивитись в небо,
Гадати, хто ж нам там запалює туманності, зірки у формі глека?..
Привіт... Чомусь нам не святкуються свята, Різдво... Відсутні роки,
Що календар колись гортали, як миттєвості, з шаленим часу плином...
Привіт, кохана... Нам життя - це день від ранку і до пізнього морОку,
А кожен обстріл - за салюти, що збивають все і всіх в снігу, багнюці, глині.
Привіт, кохана... Затамую лише подих, в тиші згину-замилуюсь,
Згадаю наші перші роки, перші кроки, обійнявшись із тобою,
У темряві, в морозній ночі не до свят, не до Різдва... але хвилююсь
За тебе, мила, за країну, за братів моїх, що знову йдуть до бою...
Привіт, кохана... гарну зіроньку побачив із окопів - то для тебе!
Нажаль не можу тобі більшого, наразі, дарувати... Я далеко...
Усе, що можу зараз я - це мріяти що поруч та дивитись в небо,
Гадати, хто ж нам там запалює туманності, зірки у формі глека?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2022
автор: Володимир Науменко