Думки з нейронів-віт опалим листям.
Куйовдить втер різнобарвний скарб.
Молочна тиша стелить флегму містом,
Шугаючись вогнів раптових фар.
Солодка тиша карамеллю гусне,
Дарує сили в плині забуття.
Спливають: в далечінь емоцій кузня,
Вузли кармічні – в павоть небуття.
Приймаю з вдячністю прийдешній спокій.
Минулий день зі світом в боротьбі,
Як в тисячі дотичних клонів-копій,
Нав’язувала смисл сирій юрбі.
Навіщо, дівчинко? Себе глядися.
Бездонні всесвіт, розвиток, знання.
Для тебе Вишні грають п’єсу в лицях,
Міняй акторів і сюжет щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2022
автор: Пісаренчиха