Жит‘єва естафета.

Якось  було  у  дитинстві
Я  старих  не  розумів,
Новий  рік-велике  свято,
Де  лунає  сміх  і  спів!

Новорічна  ніч  чудесна,
На  бажання  чарівна  
І  салют  небесну  темінь  
кольорами  розрива.

А  в  старих  нема  ялинки,
Ніби  свято  не  для  них.
Їсти  звісно  приготують,
Не  для  себе,  а  для  тих  

Хто  уранці  посівати  
До  господи  забіжить.
З  новим  роком  привітати,  
Побажа  щасливо  жить.  

Ясність  посмішки  стареньких,
Блиск  сльози  в  кутку  очей
За  вірші  із  уст  рідненьких
І  гостинці  для  дітей.

А    два  дні  лише  до  того,
Свято  геть  було  не  те.
Правило  життя  людського,
Що  блищить,  не  золоте!

Скрізь  реклами  на  товари,
Скидки,  блиск  і  мішура.
А  в  кишенях  лиш  фанфари  
І  математична  гра.

Заплатити  комуналку,
Якось  місяць  проживти.
На  аптеку  добра  сума,  
А  ще  дітям  помогти.

От  і  мусять  наші  рідні,
Жити  так,  мов    у  лапках.
Із  надію  на  краще,  
Що  приходить  до  них  в  снах.

Сни  людей  бувають  різні,  
Серед  них  і  віщі  є.
Як  стосунки  рідних  тісні,  
Тоді  щастя  настає.

Нам  потрібно  розуміти,
Все  мине  і  прийде  час,
Станем  ми  на  їхнє  місце,
Не  впізнати  буде  нас.

А  сьогодні,  будь  ласкавий,
Дітям  приклад  покажи.
Добротою,  теплотою,  
Ти  батькам  допоможи.

І  в  майбутньому  можливо  ,
У  тяжкі  життєві  дні,
Ту  любов,  що  так  важлива,
Подарує  хтось  тобі!

29.12.21р.  Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969583
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.12.2022
автор: Степан Олександр