Твої я пахощі вбираю з юних літ
Де колосились пшениц́і з квітками,
Мені тоді всміхався неповторний світ
І неньки рук торкалися думками
Такий солодкий смак знайомий і близький,
Він у поля мене манив і вабив,
Ота чарівність снилася з світів весни
Де ще туман ранковий тихо гладив
Чарівне небо, неймовірна голубінь,
Крильми змахнути б та у вись злетіти
І стільки у природи ще прекрасних вмінь,
Що нам дарує світ, щоби прозріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик