Розгонить місяць хмарні каламуті,
Бо на гостину в край мій завітав.
Освітить український сплячий хутір,
І соболині стріхи на хатах.
Зимі в догоду – снігу господині,
Він покрив білий ніби насинив.
Дерева вгнули обважнілі спини,
Зморило поруч, в напівсні, тини.
Біля дверей – у ріст людський – замети,
Не випускає грудень за поріг.
Не засмутило це ніяк поета,
До ранку від натхнення той горів…
Сліпучо-милу кралю незабутню,
у мріях палко місяць обіймав.
Від залицяння – аж сріблився хутір,
Така вона вже звабниця-Зима…
/Надихнула картина Юрія Прядко «Сплячий хутір»/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2022
автор: Білоозерянська Чайка