Ми вистоїмо!
Нас ворог бажає убить, розтоптать,
А ми піднімаємось знову і знову.
Брехнею своєю нас хоче приспать,
Забрать в нас культуру, історію й мову.
З Героїв він наших зробив ворогів,
А вбивці вкраїнців героями стали.
Він мріяв створить з нас покірних рабів,
Щоб прагнень до волі ми в душах не мали.
Нас голодом смертним морили кати,
В колгоспи зганяли, із хат викидали.
Не кожному пекло судилось пройти,
У тюрмах, гулагаг незламних вбивали.
Ти – недокраїна, орда ідіотів!
У хворій уяві – лиш зло навкруги:
Що хочуть, щоб вмерло усе на болоті,
Що світ весь навколо – твої вороги!
Нам краще без благ бути щедрих твоїх,
Без цінних дарунків, обіймів іуди
Бо зрадити пращурів мрію – це гріх!
Ми віримо – щастя країна здобуде!
Ми вистоїмо! Через холод пройдем
І темряву світлом своїм подолаєм!
Із пострілом кожним – міцніші стаєм,
На сотні віків тебе знать не бажаєм!
Сьогодні вкраїнці ведуть боротьбу
Криваву, жорстоку за Волю й Свободу,
За гідне Життя й не збагнути рабу,
Що прагнення ці в нас від роду до роду.
24.12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: Валерій