Збігає час у вічності ріку,
Де свій аршин на все і воля Божа,
І течія своя, і п'ятий кут,
Який ніхто-ніхто знайти не може.
І хоча кожен вічності дитя,
Та змушений зважать на примхи долі,
Що є зорею й карою буття,
Фінал якого людям невідомий.
І той, хто бачив різне на віку,
Стає її слугою мимоволі,
Й надію має, іноді крихку,
Аби продовжить шлях життєвим полем.
11.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: Ганна Верес