Пуста квартира. А в ній ти,
Колись був поряд зі мною,
Давно роз’єднані мости,
Я живу й досі тобою.
Тоді був сніг, деінде лід,
Слова на ньому- кохання,
Лиш на два дні, виднівся слід,
Сердечний спогад - прощання.
Сонячний промінь пригрівав,
Слова стікали зі слізьми,
Та розуміла, жартував,
Тоді ж ще ми, були дітьми.
Різні дороги, минав час,
Весна й осінній був пейзаж,
Жаль не з’єднали вони нас,
Думки мої… ніби міраж.
У гості знову, ти зайдеш,
- Слово привіт, мені скучно,
А може час, вкотре знайдеш,
Не тихо скажеш, а гучно.
Згадаю я, був несмілий,
При кожнім слові червонів,
І все веселий, щасливий,
Коли про школу гомонів.
Тепер у снах ти зі мною,
Та на снігу не бачу слів,
Знай, що живу, лиш тобою,
Не зупинити гірких сліз.
14. 12.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Ніна Незламна