Ракети

Чули  вже  це,  європейці  та  американці?  
Нам  посилає  росія  ракети  "добра"!
Ні,  не  вночі,  коли  ми  ловим  сни,  а  уранці.  
В  неї  ж  гуманність,  неначе  уральська  гора.  

Ні,  не  не  для  того  ракети  до  нас  посилає,
Щоб  в  Україні  з'являлися  жертви  нові,
А  лиш  тому,  що  нам  щастя  без  ліку  бажає,
Хоче,  щоб  ми  впокоролись,  лягли  їй  до  ніг.  

Щоби  забули,  що  ми  є  свобідним  народом,
Що  в  нас  історія  давня  і  мова  своя.  
Їй  лиш,  росії,    робили  усе  на  догоду,
Бо  лиш  у  ній  світить  правди  і  честі  маяк.  

Світе,  ти  чув  це?  На  тебе  рівнятись  не  треба!
Може,  і  так,  та  росія    нам  точно  -  не  шлях.
Бо,  де  вона,    там  безодня,  там  падає  Небо,
Там  волю  в'яжуть,  неначе  снопи  на  полях.

Скільки  цьогоріч  лиш  лиха    у  нас  наробила!
Скільки  домів  рознесла,  роз'єднала  сердець!
Скільки  людей  зґвалтувала,  поранила,  вбила!
Та  ще  й  по  вольтах  ракетами  б'є.  Хай  їй  грець!

Діти  без  світла    сидять,  наче  загнані  коні.
Мерзнуть  старі,  без  опалення    часто  в  добі.
Ні  мережі  у  зв'язку,  ні  води    в  водогоні.  
Ну,  а  Росія  уперто  нав'язує  бій.

Так.  Ми  тримаємось.  Здатись  злочинцю  -  не  наше.  
Так,  ЗСУ  наші  -  кращі  із  кращих  -  боги.  
Так.  Ми  наповнені  холодом,  мороком    чаші
Вип'єм  до  дна,    щоби  волі  сплатити  борги.  

Так.  Ми  за  наше  бажання  природне,  глибоке  -
Бути  вкраїнцями  з  правом  на  власне  життя
Здатні  ціну  заплатити  -  і  досить  високу.
Ми  не  здамося.    В  минуле  -  нема  вороття.

Ми  переможем!  Відплачемо  болі  та  муки.
Богу  подякуєм.  Честь  ЗСУ  віддамо.  
Потім  сплетемо  до  купи  серця  наші  й  руки,
Край  відбудуєм  і  житимем  краще,  ніж  до!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)