Стою одиноко на волю вітрів,
Чекаю так щиро, аби ти зігрів.
Щоб в грудях моїх ключем билось тепло,
Щоб душу в надії уже не пекло.
І, байдуже, що я не маю коси,
Такої ні в кого не має краси.
Я біла та чиста, як рання роса,
Ну, де ти, коханий? Тремчу вже уся?
Зімліти б в обіймах вогняних твоїх,
Почути на вушко принадливий сміх.
На мить, що зосталась, відчути любов,
Й на радощах тих розтектися струмком.
Так думала баба в дворі снігова,
Аж поки на плечі не сіла сова.
Пугикала в ніч, світила очима,
Вчасним рятунком замріяла днина.
12.12.22
снігову бабу ліпили: Андрійко та Міланка
світлина моя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Валентина Ланевич