Десь там, посеред зареву вогнів,
Вони стоять, мов скелі, в обороні.
Країна виростила стійкість у бійців,
Незламність духу, та залізні скроні.
Хіба злякає ворог тих, хто любить
Свій дім, рідних людей, свою країну?
Скоріше честь свою він тут загубить,
А не здобуде славу, несучи руїни.
Твоя ганебна доля, во֜роже, в руках
Могутніх лицарів, бо їх броня – любов.
Не знаєш навіть, що любити так
Уміє серце українське, пламеніє кров.
Посеред зареву вогнів стоять вони,
Незламні воїни, мов скелі, в обороні.
Честь, гордість нації, дочки й сини
Країни, що відстоює свої кордони.
Хіба ж ти думав, враже, що мала країна
Зуміє встояти під натиском ганебних зрад?
Але, як виявилось, в намірах своїх єдина
Вона, женучи зрадників та чужаків під зад.
Твоя поразка та ганьба, воро֜же, у руках
Бійців, без краю люблячих свою країну.
Вони відстоюють своє, ті села та міста,
В яких жила душа укра֜їнська й живе понині.
Десь там, посеред зареву вогнів, в боях
Відважно борються за честь всього народу
Бійці, які творять легенду на твоїх кістках,
Чужинцю, про незламність, що веде до Перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: ЭленБрус