Той перший сніг... Він був такий веселий.
Так легко-легко сипався до ніг.
Здавалось, небеса відкрили двері,
хотіли чути наш веселий сміх.
Ловили. Так... немов маленькі діти,
сріблистий сніг в долоні ми свої.
І чули, як дзвенів він, чисто-чисто,
мов дружних бджіл дзвінкі-дзвінкі рої.
Ялини всі вже в карнавальних платтях,
на кленах - білі теплі кожушки.
А в горобин - легкі, м'які хустини,
дуби ось нахлобучили шапки.
Відчули ми, що світ святий і чистий,
буває так й коли мине гроза.
А завтра в бій... краплиною сніжинка
скотилась, мов непрохана сльоза.
Зігрію я твої долоні, рідна,
зіп'ю твою сльозину-гіркоту.
Здолаєм зло, щоб всі могли пізнати
й відчути світу ніжність й чистоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Надія Башинська