Зимовий вир,біляве тло,
Холодний вітер У обличчя...
Кому в цю пору повезло?
Країні Світла срібло личить...
Зима хай посріблить планету,
Покриє інеєм довкруж,
І наяву, не в інтернеті,
Сама ступає " кроком руш".
Насипле снігу і побільше,
Лиш не чіпає бліндажі,
Хай Хлопчикам Підкине їжі
На їхнім страшнім рубежі.
А ніжність...Обійме солдата,
Що просто неба мерзне десь,
Притулиться до сина, тата,
І захистить країну теж .
А пень , що поділивсь на тріски,
Знов подих зробить й оживе!
Клітинний поділ,Що у мізках-
Ще попаде в зело живе.
Зимова срібність , що на скронях,
То прояв мудрості віків,
І та сніжинка на долоні-
То срібне диво,поготів.
Мети, мій грудню,Скрізь довкола,
І ковдрою укрий поля,
А ти, Морозе -Морозенко,
До скону оркам Дошкуляй!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Валентина Мала