Під Чижівкою

Не  тріщить  у  багатті
Під  Чижівкою  хмиз.
Тихо  з  сосен  крислатих
Хвоя  падає  вниз.

Тут  гуділи  туристи  -
Новоградська  братва.
Гасли  заходи  чисто,
Пахла  вранці  трава.

Случ  котився  байдуже
І  не  слухав  розмов.
Він  до  гирла,  з  калюжі,
Всі  епохи  пройшов.

Брів  конем  у  доспіхах
Його  водами  скіф.
Гуни  кралися  тихо
На  байдарках  своїх.

Час  минав  незворотно
І  в  країні  слов'ян
Вів  по  берегу  сотні
Кошовий  отаман.

Потім  молодь  сиділа  
В  час  ласкавих  вітрів.
Мирно  хлюпали  хвилі
Об  чижівський  обрив.

Чарка  втретє  по  колу,
По  орбіті  ішла.
Темінь  гусла  поволі,
Як  на  соснах  смола.

Мчала  молодість  наша
І  життя  навпрошки
Метеором  не  згаслим
Над  водою  ріки.

Міг  би  космос  незмінно
Свій  продовжити  хід.
І  росло  б  покоління,
Нас  зміняючи  вслід.

Тільки  схід  "Іскандером"
Новий  день  запалив,  -
Тхне  бурятом  і  стервом
Від  російських  полів.

Загойдав  свої  шати
Потривожений  ліс.
На  погрузку  "Булати"
До  платформ  потяглись.

День  погожим  не  вийде
Для  бійців  на  броні.
Тліє  північ  і  південь  -
Весь  кордон  у  вогні.

Збито  вибухом  віти,
А  над  берегом  дим...
Комусь  доля  -  згоріти
Із  "Булатом"  своїм.

З  неба  падають  міни
І  все  меншає  зір...
Екіпажі  замінить
На  живих  командир.

Скине  холодно  космос
Із  балансів  своїх
Батальйонних  і  ротних,
І  бійців  рядових;

Не  запише  в  реєстри
Хто  від  них  не  родивсь.
Пронесуться  медсестри
Метеором  навскіс.

Бал  життєвий  не  править
Хто  з  планети  пішов.
Змиє  грозами  травень
В  полі  сажу  і  кров.

Знову  срібні  тумани
Попливуть  від  ріки.
Розфарбує  багряно
Захід  трави  п'янкі.

Шумно  скинеться  жерех
На  вечірній  ріці.
Вийдуть  друзі  на  берег  -
Із  "тридцятки"  бійці.

Пустять  чарку  по  колу  -
На  скорочений  круг  -
За  згорілих  у  полі,
За  полеглих  подруг.

А  в  лугах,  недалеко,
Ніби  все  як  було...
Піднімають  лелеки
Молодняк  на  крило.

Случ  несе  свої  води,
Не  помітивши  втрат.
Тут  змінялись  народи
І  століття  підряд.

По  орбіті  планета
Свій  продовжує  хід;
Не  стирає  сюжети,
Нові  пишучи  вслід.

І  вдихають  не  стерті
В  лісі  запах  смоли,
Хто  дорогою  смерті
За  прицілом  пройшли.

У  біді  чоловічій
Не  почується  плач.
Чиї  згаснули  свічі,  -
Побратиме,  пробач.

Під  Чижівкою  хвоя
І  роса  на  траві...
Поминають  героїв
Їхні  друзі  живі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Леонід Луговий