У невідомості блукаю я щоночі,
Собі я дорікаю без жалю,
Завжди питаю нащо я люблю?
Чому у снах шукаю твої очі?
Забути все щоранку обіцяю,
Та тільки ж вечір пам'ять не зітре,
На шмаття мою душу розірве,
Про все на світі ніби забуваю.
Така печаль, я винна, так я знаю,
Лише не знаю вихід з цих думок,
Чи до кохання попри біль зробити крок?
Чи жити так, як всі того бажають...
Своє життя можливо загублю я,
Забуду те ,як серце відчуває,
Воно же більше інших не шукає,
Існує лиш з одним і до кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2022
автор: Вікторія Павлюк