Тінь журби
(тим, хто не дожив , і тим , кому з цим жити)
Мій друг пішов за обрії, туди,
Куди ховає небо тінь журби...
Пішов, услід за осінню,
пішов ногами босими,
Куди летять лелечині сліди...
Стікає воском жовтий листопад ,
Незлічених господар втрат і зрад.
І скільки нам одмірялось,
А так злетіти мріялось
Між зоряних незвіданних бравад!
Тінь журби до самих до небес
Знову й знов я згадую тебе,
Що було, і те, що не зрослось,
Все по безголоссю розлилось...
Тінь журби...
Вже й саван заколисує зима,
І холодом обійме крадькома,
Здолає все свята любов -
Вона - основа всіх основ,
І вірю, ми зустрінемося знов!
Бо друзі повертаються завжди
Джерельцями весняної води,
Розквітнувшими крилами,
Хвилинками щасливими.
Щоб нас порятувати від біди!
Тінь журби - в молитві тихих слів...
Між світів і справжніх почуттів
Мрії снів, усе,що відбулось,
Сподівалось, і, що забаглось,
Тінь журби..в зажуру тінь журби...
Збережи у серці всі скарби,
Треба жить - за тих, хто не дожив,
Нас беріг і так життя любив!
Стане чистим світлом тінь журби.
Т . Прозорова
27.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2022
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)