Балада Воїна Русі
Той настав час, коли випробовує нашу міць той ворог, що давно вже зачекався своєї помсти, за те, до чого йому ніколи не дістатися.
Шановне панство, Ви, уже відчули ті жахи і скуштували саме тих сліз. Цей біль, біль вашої душі, саме він робив і зробить вас могутніми на цьому шляху. Але не до кінця. До кінця героями Вас робить вибір, той що зроблено вже вами, як тільки пролилася наша кров.
Пишаюся усіма Вашими словами, і свої слова у темний час для Вас брати я маю дати. Нехай вони лунають там де смуток і цей смуток згасне від вогню палаючих сердець роду, якому немає переводу. Бо це не фізичний стан і не матеріальна нація. Нація Українця – це духовне просвітлення усіх народів. Через тисячу років війни, через гніт ярма безбожних. Тому нас ніколи не здолати, бо не здолати дух людського благородства, не здолати сміливість й мужність людей свободних, як не здолає підлість чесність та як не принесе умисел зла тої користі і вірності, що приносить вчинок із добра.
Так само йду, той темний шлях, що пропонує ворог. Пропонує він втонути у крові і люті. Безумство просто є на полі бою. І чую я серед людей, що треба стати злим і безпощадним, бо ненависть в їх душі за те, що вчинено тим нелюдом. Але не буду я уподобати їхні вчинки. Вони зроблені ніким. А ми є щось, щось те чого бракує людству. Воно тягнеться до нас. І як би важко не було, не вподобайте зло і не примножуйте. Бо прагне воно до того, щоб Ви, стали як вони і відповіли тим самим.
Силу взяти треба там, де дім ваш і багаття. Пам’ятайте – ми дещо бережем. А зберегти це можна тільки якщо ви зможете себе тримати. І так, це неможливо.
Коли вбиваю ворога – його я поважаю. Співаю пісню для його загиблої душі. До пекла проводжаю голосом своїм. Полоненого лікую і годую. Пораненого і без зброї ворога, і що тікає, я без приводу не вбиваю.
Ми можемо і не робити цього всього, але чи будемо тоді ми найсильніші і чи залишимось людьми?
Баладу Воїна Русі у складний час співаю. Для вас, для них і для усіх тих…
Небо у вогні, руки у крові.
Це все насправді, а може в голові.
Не здамось нізащо і не підемо в полон.
А ворог мріє, щоб це був лиш сон.
Пекло на землі, на моїй землі.
Доля нас полюбить і в бою не згубить,
Кулі оминуть – пізнає ворог лють.
Беззахисних вбиває, а від воїнів тікає.
В серці цілий світ і волю як граніт,
Не подужають тирани, що підло вдарять рано.
Станемо з братами і не дивлячись на рани
Розіб’ємо те зло – де б це не було.
Чуєш мене мамо, уже прийшов світанок
Витри свої сльози – звучить могутня проза,
Про воїнів незламних, героїв нездоланних,
Повернеться твій син і радість разом з ним.
Чуєш мене тато, що встиг вже поховати
Своє одне дитя – не йди до забуття.
Твоє місце серед нас, для відплати саме час,
Ми йдемо всіх визволяти і катів убивати.
Рідна моя кров, побачитись ще б знов.
Мила моя сестро – прекрасні очі, чесні.
Про мене пам’ятай – могутню прозу грай,
Облаштуй життя, свою любов пізнай.
Холодно чи ні, пролітають дні.
Коли до них дістались, то люди посміхались.
Пригорнув до себе маленьке цуценя,
Воно весь час шукає де його сім’я.
Небо у вогні, руки у крові.
Це все насправді, а може в голові.
Не здамось нізащо і не підемо в полон.
Дамо нелюдам пізнати жахіття в унісон.
Майстер Слова
22.11.2022 м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2022
автор: Майстер Слова