Чомусь не пишуться вірші.
Чи муза крила поскладала,
Чи на думки роса упала,
Чи може черга не настала,
Але не пишуться вірші.
Не знаю що мені робить –
Я злюсь на себе і караюсь.
Від слів і поглядів ховаюсь
І без гріха щоденно каюсь,
А спокою нема й на мить.
Але не в тому спокій мій.
Віднині в серце він вселився,
Бо наодинці я стомився
Й до тебе човником прибився,
Бо берег твій – то берег мій.
Я знов познав кохання суть
І вже позаду біль розлуки,
І поряд ти, і поряд руки.
І вальсу чарівнії звуки
Над нами в майбуття пливуть.
1.03.2001 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Мехті Волас