Сніговик

Прошу,  не  плач,  мій  сніговик,
Срібло  розтануло,  а  лід  зник;
Але  не  плач,  бо  твої  сльози
Не  впіймають  навіть  морози.

Не  плач,  не  залишай    одного,
Бо    не  обійму    від  лихого.
На  снігу  напишу    картину,
Щоб  ти  знав,  я  тебе    не  кину.

Прошу,  не  плач,    милий  сніговик,
С  ким  я  посміюся  в    цю  мить?
Сніговик,    не  боїшся  сонця?
Чи    живеш  в  блідому  колодці?

Як    пограємось,  як  нема  руки?
Як  ти  без  очей  побачиш  зірки?
Я  б  відвів  на  полюс  північний,
Щоб  ми  могли  гратись  вічно.

Не  плач,  сніговик,  нині  Різдво,
Та  с  посмішкою  зустрінем  його.
Не  плач,  ми  побачимось  с  тобою
Наступною  тихою  зимою...

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Химерний оповідач