Згасне зірка з очей сльоза впаде
Зросту сон травою у чистім полі.
Від роси соняшник, як лан зійде
В мій рай закохаються тополі .
Знаю, що жила я не даремно!
Заколоситься золота нива.
Я боже світло, яке натхненно
Вирощує для душ - рясні жнива.
Допоки сонце світить на землі!
Я буду жити у твоїм серці.
Я стиглий колос зерно на ріллі
Октава у барвах на веселці.
Зійду зіркою у надвечір'я
І осяю Чумацьким шляхом путь.
Я тихенько прийду на подвір'я
До саду, де мальви- ружі цвітуть.
Прилечу пташкою до калини
І на вітті заспіваю пісні .
У променях сонця із зернини
Подарую розмай квіту весні.
Я у скрипці чарівна струна
Музика небес поезія зір.
Я ключ журавлиний дзвінка луна
Чарівна мелодія синіх гір.
Я річка, яка тече у море
Є дощ весни, вода із джерела.
Я Всесвіт - синє небо просторе
Сонце у квіточці душа жива.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2022
автор: Чайківчанка