А сонце сміється, моргає лукаво,
І відблиском теплим в моєму вікні
Втішає і око, і гріє ласкаво,
Що любо стає на душі враз мені.
Примруживши очі, дивлюсь крізь віконце,
Де бабине літо серпанком пливе,
Де ніжить й милує осіннє всіх сонце –
Розмірено тихо і мляво день йде.
Ніде не стріляють, не чути ні звуку,
Не виє сирена ніде й не гуде,
І ніби Господь, всіх узявши за руку,
Нас праведним шляхом на світло веде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2022
автор: Ольга Калина