Не може дерево ходити:
корінням в землю проросло.
Його зрубати можеш, вбити,
вчинити біль йому і зло.
Не може дерево стріляти:
ти руки дереву відтяв.
Ти ворог дереву заклятий,
ти дереву – його дитя.
Не може дерево кричати:
останній зойк злетів, як птах.
Зсихає листя, гинуть чакри,
і страх за людство, чорний страх.
Та може дерево молитись
до Бога Всесвіту за нас…
Якби ж то нам не помилитись,
коли настане Судний час.
Квітень 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2022
автор: володимир мацуцький