Пишу я вранці полотно, як дивний образ на світлині,
В очах і ніжність, і тепло моєї любої дитини,
Найкращий погляд у житті і тінь, що падає з волосся,
Торкнутись хочеться мені, а він ожив мені здалося
Пишу душею, а вона - тріпоче, як осіннє листя,
Чому тендітне так життя та ще зовсім до болі чисте?
Як зупинити серця стук, що все постукує нестерпно
Та залишає дивний звук, неначе вже надворі смеркло
Чому ця згадка все щемить і смутком душу доторкає,
Як же приблизить милу мить, яку так серденько чекає?
Та лиш надія і любов все зберігає сміло спокій
І смуги світлі знов прийдуть і посміхнеться сяйво років.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик