Кружляють птахи, церкви вітражі
Оздобили будівлю, манять сонце.
Я ложкою думок мішаю сон цей -
Реальність й вигадка у ньому на межі.
Твій запах гріється у ніздрях і болить
Від думки, що ось-ось і ти розтанеш.
І ми побачимося знов аж там десь
І, як німі, не зможем спершу говорить.
Твоя долоня щемно гладить пух,
Що персик на щоках моїх розсипав.
Я хочу, щоб як каву мене випив
І післясмак ніколи не ущух.
Загубимось у часі, дежавю,
Мені тепер тебе вже не зморгнути -
Під віями наш світ і ніжні пута,
А поки, так, візьми моє "люблю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Kлер Клер