Розгублена спинилась край села,
Обнявши оберемок хризантем.
На кла́довище стежечка вела.
Лиха журба нависла тягарем.
Снували думи: там його нема.
На сіру землю чорна тінь лягла.
Не він же, ні, не він між усіма.
І до небес долоні простягла.
Не вірить… Не торкалася руки,
Не відчувала зимного чола.
Земля, хрести… хрести та номерки…
І тиша, що у відчай перейшла.
Здригнулася від помаху крила –
Кружляв над головою чорний крук.
Допоки очі не застелить мла,
Здригатиметься так на кожен звук.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Галина Брич