Десь за обрієм день поринає у згущення млості,
Захопивши пресований час у тюках.
Крізь віконця душі споглядаю навколишній простір
Та уяви сувій розгортаю в думках...
Яснозорого погляду промені створюють авру,
Де світи паралельні зійдуться в танку.
Фарби Всесвіту ллються, ще більше збудивши уяву –
В тім вбачаю безмежності сферу тонку.
Ніби бра́тки* барвисті в рядку вздовж вікна коло хати,
Розквітає свідомість на тлі полотна.
Вже ніколи не згасне бажання душею кохати,
Бо любов – то є глиб океану без дна.
Десь за обрієм день поринає у згущення млості,
Захопивши пресований час у тюках.
Крізь віконця душі споглядаю навколишній простір
Та малюю красу неосяжну в думках...
06.02.2020
*бра́тки́ садові - різновидність фіалки триколірної
–––––––––––––––––
За ілюстрацію взята
картина Жозефіни Волл
–––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2022
автор: Олена Студникова