[color="#020a87"][b] [i]
Є люди, з якими легко,
Є люди, з якими важко.
Є ті, без яких не можеш,
З якими душа мов пташка.
Літає у синім небі
Країв, перепон не знає.
Є ті, що в душі як камінь
Важким тягарем осідають.
Є люди на сонце схожі, -
Не бачиш… а тепло зразу,
А є, такі що обходиш
За милю, немов заразу.
Є ті, що приносять радість,
Розвіюють смуток, горе.
І ті, що скрізь сіють заздрість
Та біль розливають морем.
Є безліч близьких, далеких,
Чужих і рідних, коханих.
Є світлі, немов лелеки
Й пекучі, неначе рани.
Усі вони ніби квіти,
Що доля дає в загрози
Щоб плакати чи радіти,
В букет ховаючи сльози.
Та кожен з них, то сторінка
Життя мого в цьому світі.
То Божа мені оцінка,
Як я заслужила жити…[/i][/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: Людмила Лайтер