Горіх повільно скинув листя,
Укрилась ковдрою земля,
І обідніло все обійстя,
Останній лист ще кружеля.
Він не спішить, останній танець,
Що буде довго пам"ятать.
Дарунок осені - багрянець,
Що до лиця, йому під стать.
Спаде краса ця дуже швидко,
Лежати буде до зими.
А зараз простір, усе видко,
Собою вкрасить килими.
Гірке життя, та не здається,
Він буде красень серед всіх.
А, може, так йому здається,
Та десь почув тихенький сміх.
Горіх один на деревині,
Не дума падать ні за що.
Бо він щось має в серцевині,
Він серед листя не будь - що.
Та де не взявся сильний вітер,
Горішок раптом мій упав,
Взялась десь білка дуже спритна,
Горішок добре кінець знав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2022
автор: Cнежана