Сто п'ятдесят відтінків охри,
Карміну, бронзи, бурштинУ
Дарує осінь синьоока.
Я все в долоні зачерпну,
Підкину в небо падолистом,
На вітер, в дальню далечінь-
За обрій, там де небо чисте.
Ти поруч сядь та відпочинь.
Дивись, як кольори кружляють,
Яскравим роблять сірий світ.
Дерева на плечах тримають
Хмаринок ледь помітний слід.
Занурюють гілки в тумани,
Свою ховають наготу.
Лікують нам душевні рани,
Солодше роблять гіркоту.
А осінь тим барвистим сяйвом,
Пилком зірковим золотим
Малює щастя...
Решта - зайве,
Журба ж розтане нече дим...
Сто п'ятдесят відтінків листя
Та павутинка золота
В серпанок осені сплелися,
Цілуючи зими вуста...
24.10.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Наталі Рибальська