Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.
М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...
І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.
До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...
24.10.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Наталі Рибальська