Її волосся било сонцем,
Під вбранням світлена душа,
Яка ти, грація чарівна!
Яка ти, Богом подарована краса!
Текло проміння передзвоном біглим,
Іскристий сміх подруг найкращий світ,
Під ноги золотом осіннім тлінним,
А угорі блакиті чистий літ.
Запам'ятай, вбери, пройдись,
Надихайся останнім літом,
Хай зацілує тебе клен рясний,
Віддайся вся без страху світлом,
Цей час навік, цей настрій назавжди,
І відпускаючи останній промінь,
Через сто тисяч неземних століть,
Ти вигукнеш: Оце так була осінь!
Чатуй її, кохай, люби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Валерій Лазор