Мені вже й забуватись стало літечко.
Зима в морозний ранок підглядає,
Тікає, перші промені помітивши,
Та впевнено підсірюючи далі.
Отак і згасне дивний спалах осені.
ПочЕрствіє замерзлою ріллею.
Лиш іноді смарагдовими соснами
Погожа днина обрій переклеїть .
Та у приліску ще жовтіти кленові,
Не так яскраво, як горів раніше,
І цими днями схожий став на мене він:
Між листям вперто літечко колише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Lesya Lesya